Вчора (на день студента) почала читати книгу Дари Корній "Щоденник Мавки" , яка прийшла мені подарунком від самої авторки . Щиро дякую за книгу , і за автограф)
Скажу відверто , що книга мене заполонила ,але мені було неприємно читати , коли чоловік Магди , Роман відверто ображав дружину , порівнюючи її зі своєю коханкою . Тут я зненавиділа Романа , й щиро співчувала Магді , яка понад усе цінувала сімейні цінності , була ладна пробачити чоловікові ... але як і в книзі , так і в житті , для більшості людей гроші , фізична краса тіла важливіші , аніж сімейні цінності , родина , діти...Історії Мавки , адресовані її коханому - чудові!
Приємно було читати уривочки Григорія Сковороди)
Ця книга - суміш кількох історій , що не є закоханими , а можливо й закоханих . У кожного свій любовний трикутник , і його можна спостерігати читаючи книгу ...
Тож приєднуйтесь ..._)))
Цікаво написаний роман з частинками історичного й магічного світу Мавки , які так майстерно описувала Леся Українка в "Лісовій пісні" , тепер звучать дещо по-іншому в майстерно написаному пером Мирослави-Дари Корній .
P. S. : Всім чоловікам на замітку , якщо ви коли-небудь вб'єте кохання своєї дружини , що живе в її серці , СТЕРЕЖІТЬСЯ ! Вона може перетворитися на Мавку ... Тс-с-с-с..
Книга читається легко , й відірватись від неї неможливо , поки не прочитаєш останній рядочок !!!)))
Вікторія Гранецька , Анастасія Нікуліна та Марина Однорог "Дім , у котрому заблукав час"
Цю книгу я б радила прочитати кожному , як і багато інших . Я прочитала її за два дні... Вона змусила мене задуматися про невблаганність плину нашого життя , про його неповнорність кожної миті щаслива вона , чи ні (вдруге вона не повториться!) . Щоб ми дійсно робили, якби зник час? Чи правильно ми його витрачаємо ? Чи на те , що любимо , а може й ні (щодо мене , то 80% - нелюба мені справа , і лише 20% - що приносить задоволення , під час канікул все навпаки) Час повернути НЕМОЖЛИВО !Ми проживаємо не свій час, ми в себе його забираємо, або ж хтось забирає його в нас....Не потрібно віддавати його екрану ноута чи компа, смартфону чи людям, що на це не заслуговують.
В мені знов прокинувся філософ ... Можливо несправжній...зате МІЙ . Час пливе швидше , ніж ми думаємо . На старість років його не наздоженеш .Цінуйте свій час , своє життя , любіть його ,проводьте свій час з тими , кого любите , ну й звичайно насолоджуйтесь !!! Мить життя - неповторна ! І моя також пробіжить , пропливе...
Давно мене так не поглинала книга, особливо її персонаж - кіт Грубас, якому навіть зникнення часу не завадило бути задоволеним. У нього не має відліку , от би так і у нас , у людей , але...це практично не можливо і залежить від самої людини.
P. S. : особисто для мене час асоціюється з горнятком чаю , його наповнюваність - життя особистості , його аромат і смак - учинки)
Одне я знаю точно, час витрачений на книгу не є даремною тратою часу , навіть , коли читає про час !!!
Сьогодні прочитала книгу «Крамницю щастя» Ольги Сергіївни Деркачової . Цікавий роман про буденність , про кохання , що приносить біль , сльози , розчарування , …радість . Щира книга , написана від душі й для душі . Дякую автрору за подарунок , за автограф .
***
Закоханість нагадує політ без крил . Ти летиш , ти забуваєш , що ти не янгол і що ти не можеш ось так безкарно літати . І хтось несподівано каже , що твоя любов немає крил . І ти раптом забуваєш , що ти не вмієш літати і падаєш , боляче вдаряючись об асфальт . Це ж не сон , у якому можна змахнути руками й полетіти .
Це доросле життя , у якому заборонені польоти без крил . Крихке серце не витримує такого удару й розбивається на шматки . Болять від падіння руки , ноги , голова , спина , душа , болять пальці , якими ти намагаєшся відчайдушно триматися за повітря . Ти довго лежиш , не маючи сили встати . Але асфальт брудний і холодний .
Ти підводишся , витираючи кров і бруд із колін ( ти чомусь падаєш завжди на коліна ) , сльози зі щік . Треба якось жити далі , якщо ти вціліла від цього падіння . Ти мастиш рани йодом і зеленкою . Тобі боляче , але порівняно з болем від твого падіння – це ніщо . І ти ще довго-предовго зализуєш рани , ковтаючи зі сльозами глибоке розчарування від польоту без крил .
***
Цією частинкою , я передала біль не книги , а свій . Книга , яка мене зрозуміла на 100 % , але у житті не такий фінал цієї казки . А щастя купити й справді НЕ можна . Увагу , любов …також .
ЦІНУЙТЕ БЛИЗЬКИХ , РІДНИХ , ДРУЗІВ , ЩО ЗАВЖДИ ПОРЯД! НЕ ВСЕ КУПУЄТЬСЯ ЗА ГРОШІ!!!
Приємного читання тим , хто придбає цю книгу , або кому подарують . Книга варта не лише прочитання , а й пере прочитання , щоб зрозуміти себе , й свою місію в цьому житті .
P. S. : Вибачте , що потягнуло на філософію . Ця книга змусила мене задуматись над життям . Дякую за книгу і за автограф)))
Василь Тибель «Медова казка» . Роман-казка для дітей молодшого та шкільного віку .
Від цієї книги не можна відірватись . Принамні , я не змогла . Коли дочитувала з сумом перегортала останню сторіночку , бо знала , що книга закінчується , АЛЕ не МЕДОВА КАЗКА !
Добре написана про пригоди Рудки та її друзів , про життя бджіл та інше . Я уже читала книгу , що пов’язана з темою бджолів , то була книга Марини Павленко «Моя класнюча дівчинка» . Ця є доповненням до попередньої . Дізналась багато чого нового для себе .
Книга чудова . Медова . Солодка . Написана прекрасно . Цікава не лише дітям , а й дорослим .
P. S. : дякую за автограф))
h="320" />
