Вікторія Гранецька , Анастасія Нікуліна та Марина Однорог "Дім , у котрому заблукав час"

Вікторія Гранецька , Анастасія Нікуліна та Марина Однорог "Дім , у котрому заблукав час" Цю книгу я б радила прочитати кожному , як і багато інших . Я прочитала її за два дні... Вона змусила мене задуматися про невблаганність плину нашого життя , про його неповнорність кожної миті щаслива вона , чи ні (вдруге вона не повториться!) . Щоб ми дійсно робили, якби зник час? Чи правильно ми його витрачаємо ? Чи на те , що любимо , а може й ні (щодо мене , то 80% - нелюба мені справа , і лише 20% - що приносить задоволення , під час канікул все навпаки) Час повернути НЕМОЖЛИВО !Ми проживаємо не свій час, ми в себе його забираємо, або ж хтось забирає його в нас....Не потрібно віддавати його екрану ноута чи компа, смартфону чи людям, що на це не заслуговують. В мені знов прокинувся філософ ... Можливо несправжній...зате МІЙ . Час пливе швидше , ніж ми думаємо . На старість років його не наздоженеш .Цінуйте свій час , своє життя , любіть його ,проводьте свій час з тими , кого любите , ну й звичайно насолоджуйтесь !!! Мить життя - неповторна ! І моя також пробіжить , пропливе... Давно мене так не поглинала книга, особливо її персонаж - кіт Грубас, якому навіть зникнення часу не завадило бути задоволеним. У нього не має відліку , от би так і у нас , у людей , але...це практично не можливо і залежить від самої людини. P. S. : особисто для мене час асоціюється з горнятком чаю , його наповнюваність - життя особистості , його аромат і смак - учинки) Одне я знаю точно, час витрачений на книгу не є даремною тратою часу , навіть , коли читає про час !!!

h="320" />